Грядущі зміни в Денверській моделі раннього втручання
Денверська модель раннього втручання (ESDM) - метод допомоги маленьким дітям з аутизмом, спрямований на всі сфери розвитку, з фокусом уваги на соціальну взаємодію, мову та спілкування. Належить до групи науково обґрунтованих втручань NDBIs (натуралістичні розвивальні поведінкові втручання) і базується на знаннях про розвиток та поведінку.
Останні наукові досягнення в галузі мовного розвитку, а також зміни в суспільному ставленні до аутизму вплинули на підходи NDBIs, й на Денверську модель, в тому числі. Ці зміни будуть описані у другому виданні посібника з ESDM, який розробляється. Однак його авторки, Саллі Роджерс і Джералдін Доусон, поділилися попередньою інформацією про головні зміни, що очікують модель.
Не зволікати з АДК
Дослідження підтверджують, що раннє впровадження альтернативних та додаткових способів комунікації (АДК) має наступні переваги:
- підвищення розуміння символів і картинок, що збагачує мовний розвиток.
- використання мови за функціональним призначенням – для комунікації.
У моделі ESDM рекомендовано впроваджувати АДК, якщо протягом трьох місяців відсутній прогрес у мовленні. Хоча ця рекомендація залишається незмінною в новому посібнику, авторки зазначили, що на практиці фахівці не роблять цього. Важливо розуміти, що дитина має право комунікувати у зручний для неї спосіб, будь то мовлення, жести, PECS (картки для комунікації), письмо чи використання планшетів.
Український контекст: фокус на мовленні, а не мові.
В українській практиці часто спостерігається акцент на мовленні, що перешкоджає загальному розвитку мови дитини. Проте важливо розуміти, що мовлення — не єдиний спосіб спілкування. Фокус повинен бути не на примусовому навчанні дитини говорити, а на тому, щоб навчити виражати свої думки і потреби за допомогою мови в найширшому її розумінні. Спілкування - це й жестова мова, й картинки, й письмові знаки, й технологічні засоби.
Практики повинні переосмислити свої цілі та стратегії, перемістивши акцент із формальних мовних вправ на розвиток реального спілкування. Навіть якщо дитина не говорить, але використовує інші способи комунікації, це є показником прогресу. Замість того, щоб концентруватися на запуску мовлення як основної мети, варто більше уваги приділяти розумінню мови та розвитку комунікативних навичок, що забезпечить більш стійкий і функціональний результат у житті дитини.
Відмова від методу «+1 слово»
Концепція «спрощеної мови дорослих», яка описана в поточному посібнику зазнала змін. Останні дослідження показують, що цей метод може обмежувати розвиток мови у дітей з РАС і призводити до формування "телеграфічного мовлення", тобто спрощених, неприродних речень.
Раніше модель ESDM рекомендувала додавати до слів дитини ще одне слово, щоб поступово розширювати словниковий запас. Проте нові дані показують, що використання природної, граматично правильної мови має більше переваг. Наприклад, якщо дитина каже "м'яч", дорослий повинен відповідати природнім висловом на зразок "О, в тебе м'яч!", а не казати "синій м'яч", що не відображає реальної мовної практики.
Цей підхід визнає, що мовний розвиток є складним когнітивним процесом, в якому слова засвоюються у взаємозв'язку, через контекст і практичне використання в комунікації, а не як окремі лексичні одиниці.
Виклики для україномовних дітей
На жаль, поки що бракує досліджень щодо особливостей засвоєння малюками української мови. Хоча суттєвих відмінностей у мовному розвитку між різними мовами, ймовірно, немає, конкретні рекомендації щодо природних граматичних форм могли б значно покращити практику й допомогти фахівцям й батькам краще підтримувати мовний розвиток дітей.
Парадигма нейрорізноманіття
Нейрорізноманіття – це концепція, згідно з якою аутизм не вада, яку потрібно "коригувати", а відмінність, яка потребує розуміння і прийняття. За останні роки підхід до аутизму змінився з ідеї "лікувати" на "допомагати", "адаптувати", "навчати".
Попри те, що ці зміни у світосприйнятті не вплинули безпосередньо на процедури в ESDM, вони повинні вплинути на мислення кожного фахівця, який працює з дітьми з аутизмом. Авторки посібника планують присвятити окремі розділи цій темі. Вони зазначили, що фахівці мають продовжувати вчитися взаємодіяти з батьками, які прагнуть мовлення для своїх дітей. Фахівці чесно мають зазначити, що це не завжди можливо попри всі зусилля й не завжди потрібно самій дитині. Наявність або відсутність мовлення не робить дитину ані кращою, ані гіршою. Кожна дитина має право обирати свій спосіб комунікації, і будь-який спосіб є прийнятним.
Проблеми в українському контексті
На жаль, в Україні парадигма нейрорізноманіття не є загальноприйнятою. Певний обсяг втручань приходиться на сферу "корекції", що походить із радянської дефектології. Це призводить до того, що поведінкові методи використовуються для навчання нефункціональним, кабінетним навичкам, які рідко застосовуються в реальному житті. Акцент на когнітивних навичках свідчить про недооцінку інших підходів до розвитку пізнання.
Висновки
Основні зміни в Денверській моделі підкреслюють, що мова і комунікація тісно пов'язані між собою. Тому важливо співпрацювати з фахівцями з розвитку мови та комунікації, щоб правильно впроваджувати АДК, ставити функціональні цілі, які допоможуть дитині в житті, а також напрацювати практичні рекомендації щодо мови дорослих, які взаємодіють із дитиною.
Також необхідний перегляд моделі "корекції", яка часто орієнтована на досягнення нефункціональних цілей, таких як навчання заради самого процесу, а не для покращення якості життя дитини. Для цього важливо ознайомитися з принципами Міжнародної класифікації функціональності (МКФ), яка акцентує увагу на підвищенні активності та участі дитини в реальному житті. Використання цієї класифікації дозволить орієнтувати втручання на підвищення рівня функціональності, що безпосередньо покращує адаптацію дитини в суспільстві.
І, нарешті, важливо постійно працювати над тим, щоб суспільство ставало більш толерантним і приймало різні форми функціонування. Це допоможе створити комфортні умови для дітей з аутизмом, щоб вони могли інтегруватися в соціум і відчувати себе рівними незалежно від способів комунікації.